На Github є прекрасна платформа GitHub Actions, яка гарно відома розробникам, де можна запускати автоматичні скрипти/різні перевірки при якихось діях. Мало хто знає, що також там можна запускати періодичні задачі.
Нещодавно зʼявився датасет зі знищеними повітряними цілями. Скрипт кожного дня витягує повідомлення за останній день (з моменту попередньої обробки) з зображеннями з телеграму Повітряних Сил; перевіряє, чи схоже зображення на звіт від Повітряних Сил, якщо так – надсилає його на OpenAI для розпізнавання тексту, а далі він оброблюється, і публікується все, що він зміг обробити. Наприклад, ось таке за останню ніч:
Так я не дуже довіряю гудрідзу тримати списки прочитаного, то вони теж автоматично вивантажуються кожного дня та зберігаються. Через те, що гітхаб дозволяє вбудовувати використовувати все, що публікується на сайтах, а мій двигунець для блогу не дуже сильний, то моя книжкова поличка використовує саме ці дані. Або під час мого гівевея, менеджмент великої кількості книжок стає складним в якийсь момент, тому в гудрідз я маніпулював тегами bookcrossing та own, щоб відмічати дійсно подароване комусь.
Ця ідея з автоматичною генерацією стрічки була вже дуже давно в голові – в нульових роках були стрічки з агрегованими публікаціями з блогів, а зараз тримати простий список з рекомендаціями вже не дуже цікаво.
Через невеликі обмеження моєї блог-платформи, і те, що я для деяких задач люблю тикати на гарні кнопочки, а не в терміналах сидіти – то використав якраз ці ж самі github actions для генерації стрічки.
На сторінці оновлюються публікації автоматично три рази на день, і відображаються публікації за останні пару тижнів.
До речі, я думав якось експортувати лайкнуті матеріали з reeder замість цього блогрола, і навіть шорткат створив для щоденного автоматичного запуску, і це все працювало, але reeder дає доступ лише до матеріалів з «Read Later», а не основної стрічки, і виявилось, що на практиці досить складно додавати в список для читання, а потім лайкати публікацію.
Я досить часто щось читаю, слухаю або дивлюсь на ютубах, тому в цій серії публікацій буду приблизно кожного тижня збирати та писати про якісь цікаві матеріали, які я знайшов за минулий тиждень.
Годинна лекція художника Павла Макова на ютубі про українську культуру та мистецтво, і про її поточний стан. Про те, як у нього скуповували картини музеї у 80-х роках з Москви, бо побачили нову «українську хвилю». Про те, як sotheby's приїжджали в Україну та про те, чому в білу продавати картини дуже складно. Про проблеми перекладів – українських книжок не так багато англійською та на інших мовах, що лише деякі з книжок Жадана (Павло згадує розмови з ним) – приватні ініціативи. Є досить суперечливі тези, але в цілому дуже сподобалось та показує стан речей.
До речі, у 2019-му році я був в книжковому у Гарварді, і єдина книжка українського письменника – це Жадан, навіть фотку напамʼять зробив:
Матеріал від Текстів про рекомендації в аптеках – що фармацевти відповідають в першу чергу за питаннями а-ля «Що у вас є від температури?» та як рекомендовані ними препарати повʼязані з компанією, яка тримає цю аптеку.
Максимально проста гра під назвою «No vehicles in the park». Наводиться 27 запитань (після перших 7 можна перейти до результатів), і треба обирати в кожній ситуації, чи порушується це правило, чи ні. В самому кінці автор пояснює детально суть гри та наскільки у вас схожі результати з більшістю. Загалом це гра про модерацію контенту (і чому це складно), а кожна машина повʼязані з політичною філософією.
The Questioning Mind Is Most Alive. Дуже гарний пост про допитливість в людях, написаний в прекрасній та легкій формі. Таке дуже подобаєцця читати під ранкове кохве.
На вихідних прочитав книжку «Повітряна війна і література». Це чотири тексти з лекцій про історію руйнувань під час другої світової, але найбільш тригерним був перший текст – про бомбардування Гамбурга та інших міст в 1940-х роках, про спогади людей, які вижили та про їх колективну відповідальність. Взагалі, є дуже мало фактів про знищення міст у творах після 45-го, і автор робить гіпотезу, що це наче як самозамовчування. В сімʼях та персональних історіях теж про це нічого не розповідалось – через це дуже залишилось дуже мало історичних фактів про це, тому ця книжка та дослідження Зебальда одні з небагатьох про це.
«Під час нальоту, який почався 28 липня о першій ночі, на густозаселений район на схід від Ельби, що охоплював квартали Гаммербрук, Гамм-Норд і Гамм-3юд, Білльвердер-Аусшлаг, а також почасти квартали Санкт-Георг, Айльбек, Бармбек і Вандсбек, було скинуто десять тисяч тонн фугасних і запалювальних бомб. За вже випробуваною методою, спершу чотиритисячофунтові фугаси вибивали всі вікна й двері, затим від легких запалювальних снарядів займалися горища, а запалювальні бомби вагою до 15 кілограмів пробивалися до нижчих поверхів. Буквально за декілька хвилин по всій зоні бомбардування, яка становила приблизно двадцять квадратних кілометрів, спалахували велетенські пожежі й розгорялися так швидко, що вже за чверть години після падіння перших бомб увесь повітряний простір, хоч куди поглянь, перетворився на суцільне море вогню. А ще через пʼять хвилин, о першій двадцять, здійнялася вогняна буря такої сили, яку ніхто й ніколи не міг собі дотепер навіть уявити. Здійнявшись на висоту двох тисяч метрів, вогонь із такою силою затягував кисень, що повітряні потоки досягли потужності урагану. Так усе горіло протягом трьох годин. Сягнувши апогею, буря зривала фронтони й дахи будинків, розкручувала в повітрі балки й плакатні стенди, виривала з корінням дерева і підхоплювала людей, мов живі смолоскипи. За обваленими фасадами язики полумʼя злітали на висоту будинків, вони мчали, як хвиля прибою, зі швидкістю до 150 кілометрів на годину, вогненними валами розкочувалися в дивному ритмі над відкритими площами. У деяких каналах горіла вода. У вагонах трамваїв плавилися скляні шибки, запаси цукру кипіли в підвалах пекарень. Люди, які тікали з укриттів, вгрузали в розплавлений, пухирчастий асфальт й осідали в гротескно викривлених позах. Насправді ніхто не знає, скільки людей загинуло тієї ночі та скільки збожеволіло перед тим, як їх забрала смерть. Знаходили людей, які задихнулися від чадного газу й досі сиділи за столами чи притулившись до стіни; деінде знаходили купи плоті й кісток, а то й цілі гори людських тіл, ошпарених окропом з опалювальних котлів, які вибухнули. За температури, що сягала тисячі градусів і вище, багато тіл так обвуглилися, що рештки великої родини можна було винести лише в одному кошику для білизни».
Мені подобаються фізичні книжкові магазини – дуже цікаво спостерігати, як там намагаються не лише гарно викласти книжки по категоріях, а додати невеликі та приємні штуки, які зорієнтують читача та зроблять пошук ще приємнішим заняттям, щоб не ходити та обирати книжку по обгортці (але нічого проти не маю проти такого вибору серед вина!). Наприклад, в офлайн-магазині в амазоні я колись бачив невеликі elink-екрани з рейтингом в гудрідз, який постійно оновлювався. У деяких магазинах зʼявляються додаткові категорії а-ля «теплі історії до блекаутів» та «базова база» до серії Віхоли з українськими класичними письменниками, а десь – запаковані в крафтовий папір книжки, але з цікавим описом (можливо, саме умовний gpt і генерує ці описи, хе-хе!), який зацікавить придбати. А в Торонто я колись побачив колись реальний книжковий автомат, який за два (канадських!) долари подарує якусь книжку з приємним олдскульним ароматом – зараз таких вже майже ніде не знайти!
Досить часто я просто сканую штрихкод в гудрідз, і читаю відгуки та рейтинг, але тут зʼявляється проблема – це все невідомі мені люди та дуже часто не дуже зрозумілий рейтинг...
Рейтинг книжки
Рейтинги книжок – це дуже індивідуальний критерій. Якийсь читач може знайти щось нове та цікаве, а для когось це може бути на рівні. Хтось може з часом змінити свою оцінку, а для когось це може бути перша прочитана в їх житті, яку вони до кінця рекомендуватимуть. Географія читача, його характер, попередні знання про якусь тему, уподобання – у кожного різні, тому в рейтингах часто немає якогось silver bullet.
Щодо книжкових рейтингів, головний монополіст – це гудрідз, який належить іншому монополісту – амазону. Амазон за останні роки перестав розвивати сервіс, закрив доступ для розробників та оновив приблизно 1 (одну) сторінку з новим дизайном. Не дивлячись на все це, сайтом дуже активно користуються читачі.
Іронічно, що не розвиваючи сервіс, амазон пише про проблему бомбінга у вигляді 1-зіркових рейтингів та просить користувачів боротись з ними – на сайті можна опублікувати книжку, яка буде опублікована колись в майбутньому. Це робиться, наприклад, для маркетингових цілей та підбурювання інтересу – додавання в список для читання побачать всі друзі, тому створюється мережевий ефект. Одним з прикладів є книжка Елізабет Гілберт, по якій українські читачі в гудрідз пройшлись шакалячим експресом 500-ма однозірковими відгуками, тому її вирішили не публікувати. Але все ще ж її з цих читачів ніхто не читав, тому якби це сталось після публікації, то залишилось би відкрите питання, як діяти з рейтингами.
Також є багато «вбивць goodreads» – від трохи дивного StoryGraph, закінчуючи хіпсерськими Oku. Найбільша проблема (база книжок та нетворкінг) залишається так і не вирішеним питанням. Деякі з сервісів (наприклад, Readerly) з часом закриваються, так і не знайшовши свою аудиторію.
Деякі українські книгарні теж анонсують свої «українські версії Goodreads», але дивлячись на їх сайти інтернет-магазинів, де все згенероване з чатгпт, ці ресурси навіть в українському сегменті навряд чи замінять.
В гудрідз я відкрив для себе алгоритм друзів-маркерів – дуже резонують рекомендації та відгуки тих читачів, з якими у мене більш-менш спільні інтереси та оцінки книжок. Ще досить цікавий (і нереально субʼєктивний) факт, що репрезентативними мені виглядають профілі, у яких середня оцінка близько 3.5-3.7.
Але, передивляючись книжки в якомусь магазині, мені дуже зацікавив формат з написаними від руки та прикріпленими до стелажів відгуками. І тут я зрозумів, що одна з прекрасних ідей для рекомендацій – ✨сторітелінг✨!
Сторітелінг як рекомендація
Взагалі, рекомендації зараз можна почути абсолютно всюди в інтернетах – це твітери, інстаграми, подкасти, інтервʼю, новини або якісь раптові коментарі будь-де. На жаль, це завжди досить точкові рекомендації – після них завжди приходиться читати додатково на інших ресурсах.
Я дуже зрадів, коли нещодавно побачив анонс «Книжкового сомельє», що нарешті це вже зʼявилось у нас, і швиденько встановив їх додаток! Виявилось, що там взагалі я ніяких відгуків не знайшов, і так до кінця не зрозумів, як це працює (та як додатком користуватись), хоча ідея досить прекрасна.
Але у мене в закладках є сервіс, який підкорив моє серце – Shepherd. Ідея нереально проста – мужик просто надіслав [холодні] листи (але з невеликою персоналізацією) письменникам та авторам книг, з пропозицією опублікувати їх улюблені книжки з розповідями, що найбільше сподобалось, але також він дасть посилання на продаж книг цього автора, і це дуже гарно спрацювало для авторів. Інші читачі також можуть вже додавати свої рекомендації, і тому саме з відгуками показується спеціалізація/експертиза автора, тому якщо якийсь історик радить почитати Плохія – треба читати!
Сайт також розбито на категорії та топіки. Мені дуже цікаво стало, що читають про війну, і там досить цікаві рекомендації та розповіді, що читачі відчули, читаючи.
Або «Інтернат» Жадана:
Сподіваюсь, в найближчі роки зʼявиться щось таке у нас теж з адекватними лідерами опіній (хехехехе), тому не прийдецця гуглити кожного разу «Що з книг читає Поворознюк»! Або цим займусь я (якщо доживу)
Пару тижнів тому у твітері розлетілась моя інфографіка, від якої у дизайнерів (і у мене теж) ледь не зупинилось серце від зменшеного масштабу ракет та дронів, але на якій прекрасно видно масштаб кількості збитих шахедів – зображення навіть опублікувало Міноборони.
На редіт зображення теж потрапило з досить цікавими коментарями:
Збір та аналіз
Інформації про кількість збитих цілей кожного дня у відкритому доступі та зручному форматі за рік не було – в офіційних звітах Генштаб публікує лише загальну інформацію за ракети/БПЛА. Повітряні Сили публікують кожного дня зображення, тому ми вирішили спробувати їх розібрати. За весь рік зібралось 246 зображень, і Clark from InVisionМихайло з Alerts.in.ua зібрав їх з соціальних мереж. Звіти публікують не кожного дня, але у деякі дні можна побачити декілька звітів.
Парсинг та обробка
Спочатку треба було всі дані перевести в текстовий формат. Я так і не знайшов гарних бібліотек, які витягнули б цей текст з зображень з українським текстом, але gpt-4 вміє у vision – може розпізнавати зображення та те, що на них бачить, тому він ідеально впорався з цією задачею!
Разом з gpt я трохи відредагував трохи промпти, щоб він повертав лише значення з зображень та нічого не перекладали та не змінювати, і почав обробляти ці всі 246 файлів. GPT взяв за це якісь $3, і віддав через пару хвилин, що він розпізнав! Якість розпізнаного тексту була ідеальною, тому кожен цент був витрачений не дарма!
До речі, деякі розробники розпізнають кількість овочів та фруктів на зображеннях, і переводять це все в json формат:
ChatGPT Vision takes an image of groceries and converts it to JSON based on the instructions.
В зображеннях варіативність значень знищеної техніки та різних форматів (наприклад, коли було знищено ВДК «Новочеркаськ» або ракети залетіли в простір НАТО) та gpt не вміє в математику. Був сенс лише автоматизувати розпізнавання лише тексту, а не агрегувати всі витягнуті значення, а далі вже писати регулярні вирази для категоризації.
Через те, що цікавить лише все, що між «ЗНИЩЕНО» та «Повітряні Сили», було дуже легко зібрати список всього, що взагалі згадується та розбити все по категоріях знищених БПЛА, ракет та авіації.
Діаграми та Metabase
Якось Стас мені розповів, що вони на Джинні використовують metabase – мені стало цікаво його спробувати для побудови діаграм – з sqlite він так собі працює та повертає часто помилки (але я впевнений, що він гарно працює з чимось складним, а не звичайним .sqlite файлом), але графіки побудував успішно!
Наприклад, кількість збитих шахедів за кожен місяць року:
Та загальна кількість збитих ракет:
Що по авіації?
Дуже багато зʼявилось питань та конспірологічних теорій, чому авіації на інфографіці не було. Причини дві: я не встигав перевести іконки авіації у вектори та Повітряні Сили не публікували всю інформацію про збиту авіацію. У звітах від Повітряних Сил є інформація лише про 17 одиниць техніки, хоча Генштаб повідомляв за 44 збитих за рік.
uav_drones – це дрони, про які згадувалось «оперативно-тактичного рівня», «отр», «розвідувальн*» або «бпла». Також якщо в одному рядку згадувались дві різні моделі дронів (наприклад, «4 БПЛА "Орлан-10", "Supercam"») – вони входили в цю категорію
missiles – кількість ракет, які не вдалось додати в будь-яку іншу категорію. Наприклад, «11 ракет "Іскандер-М", "Іскандер-К"» – це крилаті та балістичні ракети, тому я зберігав їх як 11 missiles, але «10 балістичних ракет (тип уточнюється)» зберігаються як ballistic_missiles, а якщо вказується найменування ракети – вона зберігається вже під конкретною назвою.
Минув ще один рік, і у якості ескапізму, цього року було прочитано 26 книжок – про війну, маркетинг, прозу, сторітелінг, дизайн, романи та пʼєси.
Рік тому я публікував аналогічний пост, тому продовжую традицію. Заодно це гарний експеримент для мене, щоб пригадати, чи памʼятаю я деталі, чи забув (спойлер: багато чого забув, так).
Незавершена війна. Історія протистояння України з Росією в 2014–2015 роках – Олександр Сурков
Я раніше якось нічого з книжок не читав про аналіз подій під час війни в Україні (окрім «Війни у повітрі» Жирохова за перші місяці 2022-го року, але формат книжки взагалі досить сухий та складно читати) так як не знав, чи є взагалі щось корисне, але десь в рекомендаціях Миколи Бєлєскова побачив цю книжку. Згадується дуже багато подій, про які я детально не знав – наприклад, описується та ж трагедія з ІЛ-76 біля Луганського аеропорту, про її причини та наслідки. З відомих подій згадуються про передумови Іловайська, про малайзійський боїнг, про те, та і в цілому автор згадує в тому числі та про політичні рішення.
Оцінка – 4/5
Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію. Як будується оповідання. Поезії – Майк Йогансен
Цю книжку обговорювали в книжковому клубі The Ukrainians, тому саме до неї і дійшли руки. Слухати обговорення про неї виявилось цікавішим, чим читати. Скоріш, просто не мій формат, і багато всяких описів ляндшафтів, які було неприємно читати.
Оцінка – 3/5
Культура принад і спротиву – Тарас Лютий
Есе та розповіді філософа Тараса Лютого про інших філософів, ідеології, ресентименти, поп-культуру, протести та багато інших тем, які мені складно обʼєднати в одне ціле. Дуже багато закладок, цікаві роздуми про державу, політику. На ютубах дуже багато відео з ним, тому якщо сподобається автор та його роздуми – сподобається і книжка!
Настає доба постлюдини. Навіть гуманізм часом нагадує ідеологію возвеличення людини, під прикриттям якої кояться злочини проти людяності. Виникає парадокс: якщо людина є розумною істотою, чому ж людство й далі невпинно розпалює злість? Отже, щось не так із самою людиною. Тепер їй не надто подобається жити згідно з усталеним порядком. Людське сприйняття реальності дедалі частіше спирається не на аналітичні, а на візуальні чинники. В соціальних мережах обурені користувачі нарікають на великі тексти й воліють мати справу з картинками.
Зʼясовано: те, що донедавна називали обʼєктивними фактами, тепер аніскільки не є значущим для формування громадської думки, на відміну від емоційних реакцій і вірувань широких мас. Популізм політиків полягає не так у невиконанні ними обіцянок, як у промовлянні того, що хочуть від них почути. Людям важливо здобути бодай символічну (словесну) перемогу, бо вони звикли, що їхніх вимог і так ніколи ніхто не виконує. І такі явища міцніють у свідомості не лише на національному, а й на міжнародному рівні. Префікс «пост-» тепер не має стосунку до того, що відбувається після, а позначає радше неважливість. Постфактуальна політика (politic) відірвана від правил і процедур (policy). От і виходить: якщо настирливо просувати нічим не підкріплену позицію, багато чого досягнеш, навіть безперестану послуговуючись неправдою. Адже правда вже не така й затребувана, якщо є набір переконань. Людина втомилася від правди, не хоче жити в складній реальності й частіше знаходить затишок у віртуально-фейковому світі. Такий стан справ і є зайвим свідченням того, що істина/правда подекуди просто нестерпна. Можливо, саме тому сучасна людина дедалі більше звикає жити без неї.
Оцінка – 4/5
Записки Кирпатого Мефістофеля – Володимир Винниченко
Від головного героя-токсіка бомбило всю книжку – у цьому і її краса, та 4 зірочки саме за це! Бонусом – роман зі співачкою Клавдією Петрівною. Шкода, що ось такої літератури у школі не було. Також книжку обговорювали в книжковому від The Ukrainiains, і слухати про неї було навіть цікавіше, чим її читати :)
Оцінка – 4/5
Одинадцять помідорів і один маленький – Євгенія Кузнєцова
Дитяча легка та візуально приємна книжка, яку мені подарувала авторка за підписочку – я її прочитав буквально за годину. Радію, що для ілюстрацій для таких книжок чатжпт ще не використовують, хоча вже деякі автори почали, на жаль.
Оцінка – 4/5
Вихід зазвичай з іншого боку – Юрій Сущ
Набір оповідань про все на світі від Юрія Суща. Для мене це одна з категорій книжок, які прочитав дуже давно, сподобалось, але сюжети оповідань, не відкриваючи книжку, згадати дуже складно :)
Оцінка – 4/5
Драбина – Євгенія Кузнєцова
І ще одна книжка від Євгенії, яку вона теж подарувала. Цікава кул сторі за айтівця, який придбав будинок, щоб поїхати якомога далі від сімʼї, але почалась війна, і всі вони приїхали до нього у гості. В цілому історія сподобалась, але ось після «Спитайте Мієчку» вже помічаються схожі ностальгічні паттерни, після яких немає ось цього теплого ефекту.
Оцінка – 4/5
Наука сторітелінгу – Вілл Сторр
Книжка про сторітелінг – як будується сюжет та опис, але хоч і в описах згадується багато різних письменників, але через зараз залишилась асоціація лише з кіноіндустрією. Хоч і було цікаво прочитати про те, як це все працює в кіно та мультфільмах та як правильно будувати історію, але я думав, що там буде більше про створення реальних історій.
Оцінка – 4/5
Графічний дизайн з українським обличчям – Наталя Удріс-Бородавко
Книжка, яку заклювали дизайнери, заклював і я! Є відчуття, що книжка написана в академічному форматі, наче якась лекція в університеті – під час читання була думка, що це книжка про те, що та як потрібно робити, але без розуміння чому так. Причому дуже багато зображень без описів (і навпаки), а деякі з них максимально зашакалені – неможливо розібрати, що зображено на них. Це стало великим розчаруванням – від arthuss я очікував чогось якіснішого.
В цілому виглядала, як поради копіювати щось з умовного dribbble без розуміння що-як-навіщо.
Оцінка – 2/5
Men Without Women – Haruki Murakami
Приємні розповіді з неочікуваними розвʼязками та котами. Після історій я ще декілька тижнів залипав на згаданих у книжці виконавців та плейлистах а-ля «elevator music».
Оцінка – 4/5
За Перекопом є земля – Анастасія Левкова
Здається, це найперший роман від Лабораторії. Історія про те, як дівчина жила в Криму, і описуються роки до окупації та розповіді після переїзду до Києва. Дуже сподобалась, причому в деякі моменти я прям сильно зачитувався, і неочікувано було побачити, як дуже влучно та реалістично були описані сцени та побут у Криму. Нюанс в тому, що Анастасія, яка написала цей роман, не жила в Криму в той час. На останніх сторінках вже стало зрозуміло, як саме їй вдалось це зробити.
Десь було дуже багато деталей, десь якісь очевидні штампи у героїв, але це, напевно, одне з найкращого прочитаного з художнього за останні часи.
Оцінка – 5/5 (авансом, як казали у школі)
За лаштунками війни. Сталін, нацисти і Захід – Лоренс Ріс
Минулого року я прочитав «Гітлер і Сталін», і думав, що тут щось максимально схоже, але тут книжка виявилась не про персон (хоча і про них в тому числі), а про події. Через те, що я в школі не дуже любив історію та був взагалі інший контекст, тому лише зараз наздоганяю це все. Я публікував багато вирізаних цитат, тому якщо цікаво почитати про переговори та покидьків (але про покидьків ще буде!) – це воно!
Оцінка – 4/5
Ідентичність – Мілан Кундера
Спроба познайомитись з Кундерою, але не дуже вдала – як я не осилив ландшафти у «Подорожі ученого доктора Леонардо», так і тут з маренням.
Оцінка – 3/5
Скрипниківка – Сергій Жадан
Вірші, написані до 24-го лютого та після. Про людей-переселенців, як «впертих равликів беззахисної Європи», про «Світ тримається на невідчитаних нічних повідомленнях», дуже сподобалась.
Оцінка – 5/5
Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емсу – Оксана Забужко
Традиційно, як і будь-які есеї, ці теж не виключення – приємно читались, але мій мозок дуже мало памʼятає з них, через пів року. Я якось публікував обрані цитати з цієї книжки, тому якщо хочеться щось прочитати від Забужко щось, не дуже велике – це воно!
Оцінка – 5/5
I'd Like to Play Alone, Please: Essays – Tom Segura
Кул сторі від коміка Тома Сегури, як він випадково зустрічав інших селеб. Засміявся приблизно 0 (нуль) раз, але мене зацікавив формат, коли стендап-коміки пишуть якісь есеї, але треба їх запаковувати в іншому вигляді, чим стендап.
Both of my great-grandfathers on my father’s side were doctors. My great-uncle on the same side was an ophthalmologist. My mother’s father was a revered obstetrician; his brother was a surgeon. My dad’s brother, Joe, was a world-renowned urologist; his daughter, Leal, is an anesthesiologist. My cousin Suzanna is an infectious disease specialist, and just for good measure, cousin Marisol is a veterinarian. You get the idea. There are a lot of smart people in my family on both sides. I am not one of them.
Go watch an amateur comedian tell “jokes” about blow jobs and sex and you will cringe at how badly it goes. That’s because simply being dirty isn’t enough. You have to craft the joke to make it funny.
Fast-forward twenty years, and I still find something so funny about injuries. I have to make a clear distinction—I don’t want to see them. I don’t like open wounds or gore of any kind, but an injury story or video of one without gruesome footage will make me laugh. I swear that I don’t fully understand why it makes me laugh, but...
Оцінка – 2/5
Хазяїн – Іван Карпенко-Карий
Книжка, яку прочитав задовго до скандальної премʼєри в Театрі на Подолі, і яка дуже сподобалась (на відміну від вистави, не дивлячись на те, що її ставив Уривський і грає сам Бенюк гггг). Дуже сподобалось, як автор передає ідентичність героїв та селянина, який ні перед чим не зупинився, щоб помножити свої ставки. Причому вона опублікована була більше 120-ти років, але актуальненько!
Оцінка – 4/5
Дзвінка. Українка, народжена в СРСР – Ніна Кур'ята
Ще один роман від Лабораторії, але про дівчину, яка жила спочатку в Одеській області, потім переїхала в Одесу, а далі в Київ – знову про мовні та політичні питання. Чомусь порівнював її постійно з «За Перекопом є земля», але тут виглядає, наче це книжка для тіктокерів і фанатів рорк – кожен розділ буквально на 1-3 сторінки, і іноді читаєш абсолютно не повʼязану між собою історію. В самому кінці взагалі весь сюжет максимально прискорюється в часових рамках. Вже після прочитання побачив, що цю історію писали близько 10 років, і здалось, що реліз піджимає, тому треба було швиденько дійти до актуальних подій та завершити її.
Оцінка – 3/5
30 віршів про любов і залізницю – Сергій Жадан
Жартома це книжка з кожним віршем за 6 грн. Всі вірші вже були раніше опубліковані, та здавалось, що увійшли в збірку ті, де хоч раз згадалась дорога та залізниця. Це не робить її гіршою, адже придбавши її, вже вдома я помітив, що у ній є автограф Жадана. Тому, якщо хочецця – ВСЛ на Прорізній, і може там щось навіть знайдете!
Оцінка – 4/5
Від нуля до одиниці! Нотатки про стартапи, або як створити майбутнє – Пітер Тіль
Так як я час від часу роблю невеликі продукти, а цю книжку називають біблією для стартаперів, то був вимушений її прочитати. Декілька цікавих моментів, але багато корисних порад для тих, хто робить дуже великі продукти – там і про команду, і про витрати, і про модель. Читається за один раз, але для себе корисного так нічого і не знайшов.
Оцінка – 3/5
Що ми бачимо і чого не бачимо. Закон. Держава. Кляті гроші! – Фредерік Бастіа
Це я на якомусь БукФорумі побачив Поперешнюка (CEO Нової Пошти), який був на презентації свого видавництва «Wellbooks». Дуже hooked-моментом для мене на презентації стало оголошення проблеми книжок а-ля «Як занепадають нації» – це те, що є гарна історія, але дуже мало корисної інформації, що це як інфоцигани, але у світі літератури! Ну і треба підіймати економічну освіченість країни в цілому, тому у «Wellbooks» вирішили публікувати праці економістів та економічну теорію. Хоч пан Поперешнюк навʼязує ідею лібертаріанства (багато книг видавництва саме про це), але він так і не зміг навести приклади, у яких країнах це вдалось та працює, але було цікаво почитати найбільш рекомендовану ним книжку про податки. Автор багато чого спрощує та наводити деякі приклади до абсурду, але в цілому було цікаво почитати за концепцію податків.
Оцінка – 4/5
Marketing 5.0: Technology for Humanity – Philip Kotler
Так як я працюю над розробкою одного застосунку у свій вільний час, то також зацікавився над маркетингом, і захотів почитати боженьку та біблію у світі маркетингу – Котлера! Я його попередніх книжок не читав, але діду вже 92 роки, і мені здалось, що він в тіктоках не сидить та якось досить сухо розповів саме ось про цей тікточний маркетинг. Якісь асистенти (там два співавтора) йому допомогали, але от прям очікування від неї виявились завищеними. Дивлячись на цей AI-хайп, він згадав трохи за це, але ось не настільки, у якому вигляді це використовується зараз.
Не дивлячись на це, деякі частини дуже сподобались, наприклад, про поляризацію маркетів та про зникнення середнього маркету:
Markets no longer consist of a wide range of offerings from the cheapest to the most luxurious and have started to polarize between the top and bottom ends. The middle segment is disappearing as people either trade down to quality no-frill offerings or trade up to more premium luxury offerings. As a result, top and bottom players are growing while edging out the midmarket players, which are struggling to stay relevant. And it is happening across product categories: grocery and fashion retailers, food services, airlines, and automotive
Оцінка – 2/5
Що мій син має знати про світ – Фредерік Бакман
Хоч я і обожнюю Бакмана та тепер вже всім його навʼязую, і він у мене як лакмусовий папірець (це як ідея, що люди, які дивились серіал Friends дуже добрі, але у світі книжок), то як виявилось, я не дуже обожнюю його есеї та нотатки. Це одна з ранніх його повістей, тому далі він зрозумів, як бити в серденько, а от тут взагалі історія нічим не зачепила.
Оцінка – 3/5
Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism – Anne Applebaum
Кул сторі від польської журналістки, у якої було дуже багато друзів та знайомих, з якими вони зустрічали 2000-й рік у Польщі та як все змінилось за 20 років – дуже багато тих, з ким вона перестала спілкуватись через великі політичні розбіжності, і далі в есеях описує, як все до цього йшло. Там і про Орбана та його кентів, і про Польщу та партію «Право і справедливість», і як вони перемогли. Ну і про штати та постправду. У деяких відгуках критично про неї пишуть, тому до анонімних джерел варто посилатись критично.
Оцінка – 3/5
All Marketers Are Liars: The Underground Classic That Explains How Marketing Really Works – and Why Authenticity Is the Best Marketing of All – Seth Godin
Поки маркетологи у тіктоках на лісабонських вебсамітах відкривають для себе, що люди купляють не те, що їм треба, а те, що вони хочуть, та називають трендом 2024-го, діди в 2005-му році вже давно про це писали.
Don't try to change someone's worldview is the strategy smart marketers follow. Don't try to use facts to prove your case and to insist that people change their biases. You don't have enough time and you don't have enough money. Instead, identify a population with a certain worldview, frame your story in terms of that worldview and you win.
It's not enough to find a niche that shares a worldview. That niche has to be ready and able to influence a large group of their friends.
I'm amazed to find myself writing this, but the purpose of this book is to persuade you to be less rational. Stop trying to find the formula that will instantly make your idea into a winner. Instead of being scientists, the best marketers are artists. They realise that whatever is being sold (a religion, a candidate, a widget, a service) is being purchased because it creates an emotional want, not because it fills a simple need. Marketers win when they understand the common threads that all successful stories share.
Consumers pretend that they're rational and careful and thoughtful about the stuff they buy. Actually they're not. Instead they rely on stories.
Дуже гарно накидував на вентилятор про органічну їжу – майже ніхто не розуміє, що там органічного, але готовий переплачувати, адже це про здорову їжу. Те саме і про гранолу, яка в якись момент вистрелила, але ж там достатньо цукру, хоч і подають це як хелсі-продукт
People don't want to know all the details about their food. They don't want to consider how the cow was slaughtered or how much gas it took to truck those grapefruit here or what those fats will do to their arteries. What people want is a story, a lie they can tell themselves and their friends.
Може бути корисною, якщо робите або хочете робити якись свій продукт – корегує мозок в правильний бік, але варто зазначити, що у ній немає конкретних кроків та дій – Сет Годін навіть у своєму блозі веде такий самий стиль :)
Оцінка – 4/5
Be Useful: Seven Tools for Life – Arnold Schwarzenegger
Назва книжки чомусь себе не виправдала, але сподобалась фраза «naps are for babies, relaxing is for the retired». Виявилась якоюсь черговою мотиваційною книжкою, які я не дуже переварюю. Хотілось щось більш біографічне прочитати, але виявилась чергова селф-хелп книга. Арнольд розповідає про свої 7 правил та зйомки/бодібілдинг/політику. Вийшов такий ось тед-ток в текстовому вигляді.
There is a motivational saying I love: "See it. Believe it. Achieve it." But I think it's missing a step in between: Explain it. Before you can achieve your goals, I think you need to express them. Share them. I think you need to admit to yourself, and communicate to others, that this thing that started in your mind as a little idea has exploded into a massive dream with huge potential to benefit your life and theirs.
Ну і багато інших розділів, в кінці-кінців, ведуть до того, що не лише мати якусь візію, а ділитись нею також.
Оцінка – 3/5
One more thing
Я зараз дуже повільно, але читаю Плохія «Forgotten Bastards of the Eastern Front: An Untold Story of World War II». Для мене стало відкриттям (так, у мене дуже погано з історією), що у 1944-му році у Полтаві була американська військова база і частина книжки повʼязана з розповідями та спогадами американців про цю частину війни. Також багато описів характеру Сталіна та про його комунікацію з американськими військовими, і це потенційно могло б стати книжкою цього року, але стане у наступному, хе-хе-хе!
Після релізу Spotify Wrapped зʼявилась думка спробувати зробити підсумки по тривогах та обстрілах країни, і рівно за три тижні (тобто сьогодні) стався реліз – wrapped.alerts.in.ua!
Спочатку здалось, що можна додати лише загальну інформацію та графіки про напрямки руху шахедів, але потім це розрослось майже до 50 задач, і остання закрилась буквально пару годин тому.
У кожній області є свої сторіз з важливими новинами за рік, відео та різними графіками та важливими цифрами. Ще цікаво подивитись, як відрізняється пелюсткова діаграма (aka radar chart) в різних областях країни – прифронтових та ті, які знаходяться подалі від фронту.
Ми ще думали, що станеться швидше – чи почнеться голосування на премії ДОУ (яке повинно було початись вже як два тижні тому), чи Повернись Живим закриє збір «Запакуй небо», чи релізнуться сторіз – виявилось, що ми все-таки перші!
Через те, що у Wrapped є посилання на збір ППО, а збір від «Повернись Живим» вже на 98%, то можна вважати, що саме ми закриємо цей збір!
Під час роботи у мене часто на фоні грають lofi-радіостанції (також я знайшов цікавішу альтернативу – плейлисти а-ля «Luxury Hotel Lounge» в спотіфаях), і час від часу (окей, дуже часто) перевіряю, що взагалі діється в моніторингових каналах, і ось народився приклад такої радіостанції зі сповіщеннями від монітора.
Приклад сповіщення
0:00
/20.976326530612244
Трансляція в реальному часі
⚠️ Тут була колись трансляція в реальному часі, але експеримент завершився. Всім дякую!
OpenAI просить вказувати, що синтез тексту в аудіо, раптом що, робить не людина, і навіть не бездушна машина, а ✨AI✨! Текст для сповіщень береться з каналу monitor.
Взагалі, то був брейншторм, чи можна взагалі створити повноцінну інтернет-радіостанцію з допомогою AI. Музика та плейлисти – взагалі не є проблемою (тут навіть без AI можна обійтись), новини можна з новинних ресурсів автоматично збирати та раз на годину та публікувати (теж майже без AI, але дуже короткий опис новини можна робити з допомогою), а от з розмовними шоу – це проблемно, хоча вже і почали зʼявлятись подкасти, згенеровані лише на основі AI – можна послухати уявну розмову Стіва Джобса з Джо Роганом.
Щоб трохи покопати технічну складову цих стрімінгів та цей новий text-to-speech сервіс (створений за каденції Сема Альтмана), зʼявилась дуже всрата ідея – обʼєднати сповіщення в реальному часі про загрози та вибухи з фоновою музикою.
Text-to-Speech
Через те, що OpenAI тепер йдуть не лише в той бік, щоб вводити постійно текст, зʼявилась можливість надсилати текст голосовухою! Можливість переводити текст в голос була і раніше, а от можливість конвертувати текст в голос зʼявилась нещодавно.
Чому для синтезу використовується AI, адже умовна сірі може спілкуватись, не маючи ніякого AI? В AI-версії можна почути приємніші та в рази реалістичніші голоси (приклади від OpenAI), вони розуміють різні абревіатури та інші лінгвістичні штуки, які не потрібно зачитувати, як вони виглядають в тексті.
Звісно, що тут теж не все ідеально. Поки я пробував використовувати ці інструменти, я помітив, що скорочення «км.» зачитує як «кілометров» та акцент українською досить дивний – виглядає, як суміш канадсько-української мови (як у фільмі «Мої думки тихі» або у виставі «З цією виставою щось не так», хехе).
Приклад
0:00
/17.554285714285715
Також не можна примусово ставити паузи та окремі слова зачитувати швидше/повільніше можливість зачитувати. Наприклад, те ж Polly від Амазону, має свою нотацію та дозволяє без проблем змінювати багато параметрів, але не має української мови.
Стрімінг (нудні технічні деталі та проблеми)
Перед тим, як зробити стрімінг, я поспілкувався з чатгпт про це! Фактично мені треба було програвати постійно один стрім, та час від часу зменшувати плавно гучність до 30%, програвати інший трек (з гучністю 100%), та змінювати плавно гучність до 100% назад. Він запропонував дуже складний ланцюг ffmpeg → Digital Audio Workstation → Open Broadcaster Software та VoiceMeeter Banana. Напевно, він подумав, що у мене буде якась сурйозна радіостанція!
Я трохи офігів, бо мені здавалось, що достатньо програвати всю музику в системному аудіо-стрімі та просто публікувати його назовні, тому вирішив піти іншим шляхом – тримати постійно один vlc-плеєр зі стрімом, запускати час від часу інший з .mp3 треком і стрімити в інтернет всі аудіостріми з девайсу.
Все це успішно запрацювало з python-vlc та cvlc -vvv pulse://alsa_output.platform-bcm2835_audio.analog-stereo.monitor --sout '#transcode{acodec=mp3,ab=256,channels=2}:standard{access=http,dst=0.0.0.0:9602/stream.mp3}', але після того, як я ці команди додав в сервіси supervisor (щоб стартувати та перезапускались автоматично), все це перестало працювати – сам скрипт працює (якщо я вставляю навушники в raspberry pi – я все чую), але в логах все ще були помилки (PulseAudio server connection failure: Connection refused), і cvlc теж перестає бачити аудіо-вихід. Як я тільки не шукав – я так і не зрозумів суть проблеми та рішень, хоч і багато всього перепробував. Можливо, це тому, що у мене стоїть headless debian, можливо це щось не так з правами (хоча в конфігурацію supervisor я переніс всі змінні), або фізичний вихід працює інакше, або є ще якась різниця між tty та сервісами від supervisor. Тому раптом хтось знає прямо очевидну помилку, чому не працює (я прямо впевнений, що проблема десь на поверхні, і це я просто не зміг зрозуміти PulseAudio) — напишіть мені будбласка!
Чи працюватиме постійно?
Через те, що це все працює у мене на компʼютері вдома, який постійно підключений до інтернету, то під час блекаутів це навряд чи працюватиме. Ну і взагалі, це було створено як proof-of-concept, тому ніяких гарантій немає – може працюватиме далі, а може трансформується в щось більше :)
Нещодавно на просторах інтернету я знайшов бота, який перевіряє, чи є хліб у Спельті (бо він швидко закінчується), і настав час вияснити, які круасани найбільше за все у дефіциті у завертайлівської шляхти.
Через те, що вся ця інформація про наявність круасанів є в меню на сайті, то досить швидко з копайлотом написав скрипт, який постійно перевіряє всі позиції, де згадуються круасани. Я хотів ще додати пекарні «Leilia Bakery» та «Bonco», але у них хоч і меню онлайн є, але немає інформації про наявність. Ну і цін тут, звісно, не буде, щоб вирівнювавсякласовий розрив, але завжди можна подивитись меню та ціни на Подолі та біля Софії.
В обох Завертайлах за останній тиждень завжди були в наявності звичайні круасани (насправді, його не було 10 хвилин в одному закладі, але виглядає, що це якась помилка була), круасани з лососем, круасани з індичкою та круасани з ростбіфом та томатним айолі – скоріш, це все те, що не готується заздалегідь, а по запиту.
Також в меню є «Перша шпальта» – схоже на рекомендації, які оновлюють протягом дня та дублюють круасани з інших розділів сюди. Проблема в тому, що іноді десь забували оновлювати стан круасанів (в меню було недоступно, але на шпальті було в наявності або навпаки), тому за джерело правди була завжди перша шпальта – мені здалось, що там її оновлюють частіше.
Завертайло біля Софії
Перше та друге місце ділить фісташковий круасан – його не було в наявності протягом останнього тижня приблизно 44 години (тут і далі: це години роботи закладу, нічний час я не рахував) та круасан з маскарпоне та чорницею (~42 години).
Круасан фісташковий
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Круасан з маскарпоне та чорницею
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Темніший колір означає, що якоїсь випічки не було приблизно повну годину (але 40-45 хвилин округляються та вважаються за одну годину), а трохи світліший – менше ніж годину (наприклад, 15 хвилин). Тому не обовʼязково кількість годин буде дорівнювати кількості квадратів.
Далі в рейтингу круасан тірамісу (32 години), круасан крем-брюле – 30 годин, та круасан Борис Джонсонюк (28 годин).
Круасан Тірамісу
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Круасан крем-брюле
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Круасан Борис Джонсонюк
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Круасан з маком та вишнями
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Цікаво, що у більшості випадків деякі круасани закінчуються більш-менш рівномірно, а фенсі- та незвичні круасани, наприклад, шоколад-бергамот – саме на вихідних. Чатжпт не впорався з задачею раціоналізувати це, тому ця задача залишається читачу :)
Рейтинг закриває шляхетський круасан 5 ягід (18 годин), круасан з заварним кремом та полуничним кулі (17 годин), круасан слива-черемха (16 годин), круасан з капустою та круасан з мигдалевим франжипаном (15 годин) та круасан з шоколадним заварним кремом (6 годин).
Завертайло на Подолі
А тут на першому місці круасан шоколад-бергамот – 36 годин був недоступним, і він дуже цікаво виглядає!. На другому місці круасан шоколад-лимон (22 години).
Круасан шоколад-бергамот
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Круасан шоколад-лимон
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
На третьому місці, круасан з маскарпоне та чорницею (21 година) та круасан крем-брюле (19 годин) круасан Борис Джонсонюк (19 годин) та круасан з маком та вишнями (15 годин).
Круасан з маскарпоне та чорницею
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Круасан крем-брюле
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Круасан Борис Джонсонюк
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Круасан з маком та вишнями
8:00
12:00
16:00
19:00
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
І, нарешті, круасан з заварним кремом та полуничним кулі та круасан з капустою (по 14 годин), круасан з шоколадним заварним кремом, круасан з мигдалевим франжипаном (10 годин). Завершує рейтинг круасан фісташковий (7 годин), шляхетський круасан 5 ягід (6 годин), круасан Тірамісу (4 години) та круасан слива-черемха (півтори години).
Сумарно перемагає круасан, який не залишить байдужим (з маскарпоне та чорницею), тому якщо раптом його хочецця – бажано рано зранку та увечері не шукати щастя :)
Ну і цікаво було побачити, що та випічка, яка в одному закладі швидко закінчується, в іншому ще досить довго є в наявності.
У березні-квітні минулого року стався бум волонтерських/некомерційних українських проєктів, і деякі з них (наприклад, застосунок єТривога та сайт з втратами росії) використовували частини з дизайн-системи Дії. Хоч і розробники єТривоги буквально за декілька днів (навіть раніше офіційної «Повітряної Тривоги») зробили повноцінну версію застосунку з повітряними тривогами, робота багатьох проєктів могла б бути в рази прискорена, якщо була б дизайн-система Дії доступна у відкритому доступі.
На початку минулого літа я перевідкрив для себе дизайн-код Дії, і у мене зʼявилась ідея зверстати цю систему (звісно, що дизайн-система – це не лише про компоненти), створити дизайн-компоненти для UI-бібліотек а-ля реакт та опублікувати це все в опенсорс, щоб кожен міг використати. Таким чином, у розробників була б можливість трохи швидше створювати інтерфейси. Я тоді почав запитувати дизайнерів та розробників, повʼязаних з дизайн-системою Дії, що вони думають про цю ідею. Вони відповідали, що це все колись і планувалось, і дизайн-компоненти вже були публічними якийсь час, але в якийсь момент вирішили закрити через те, що зʼявились підробки, щоб не полегшувати роботу підробникам. Напевно, це все має сенс (особливо, зараз, та ще й враховуючи обізнаність суспільства, яке може асоціювати інтерфейси, схожі на Дію, з іншими державними ресурсами). До речі, зараз можна знайти створені неофіційні дизайн-системи Дії на всяких дизайнерських ресурсах. А підтримка Дії, до речі, так нічого і не відповіла на мій запит.
А як взагалі з дизайн-системами в інших країнах?
🇺🇸 Штати
В штатах є офіційна дизайн-система для створення державних ресурсів в одному і тому ж візуальному стилі. Зазвичай вони всі складаються з самих компонентів, принципів проєктування, патернів – інструкцій, як покращити досвід користувача.
В патернах розбирають конкретні випадки з порадами, як треба і як не треба робити. Наприклад, в одному патерні описують, як треба створити поле для вводу номера і там є рекомендація, щоб для номерів використовувався лише текстовий формат, а не "number". Запитання в зал: чому так? (відповідь далі)
Цікаво, що для стилів використовується BEM-система – методологія, придуману в тій компанії (пошуковій системі), де «знайдеться все».
Окремо від дизайн-системи, я знайшов 18F (назва походить від вулиці, де вони знаходяться – 1800 F Street) – команда айтівців, які якраз працюють з державними сервісами та розв'язують технологічні проблеми. Вони пишуть у себе про підходи до роботи (мені подобається, як вони часто посилаються на колег з Британії – десь як гарний приклад, а іноді – протилежний, наприклад, про FAQ), публікують правила для своїх розробників та методи дизайну, які я буду ще вчити декілька років 😄
Шкода, що DS-160 – це дуже всрата форма в стилі нульових років, тому я їх дизайн-систему так і не оцінив під час отримання візи (у минулому житті, звісно).
🇦🇺 Австралія
Публічна дизайн-система колись існувала, і разом з британською була референсом, як можна було б в Дії зробити, але її закрили, і не вказали навіть, чому закривають.
🇨🇦 Канада
Канадську дизайн-систему можна використовувати лише державним та внутрішнім сервісам, тому на неї можна лише дивитись, хоч і код є на гітхабі :)
Напевне, я тут вперше побачив Design decision, які виглядають майже аналогічно Architecture Design Record зі світу програмування.
З Канадою пощастило трохи більше, чим зі штатами – коли видавали візу, то я трохи насолодився дизайном (але не дуже), і проблеми були на деяких кроках – наприклад, я так і не зрозумів обмеження в пару мегабайт на завантажені виписки з банків – що робити, коли мої перекладені виписки були ±5 мегабайт?
Шкода, в цілому, що у них з навігацією все ще проблеми якісь є (особливо, з агрегатором всього на світі на їх головній сторінці), але все одно це величезна робота!
🇬🇧 Британія
Якщо треба обрати одну з найкращих – це, очевидно, буде британська система!
У мене колись були питання, на скільки (і чи можу) я можу залишатись в Британії, коли у мене був рейс брітішами (😢) з Борисполя (😢😢) – це був дуже приємний досвід користування британськими сервісами – з тими лейоверами там досить багато умов є, але досвід користування настільки гарним та зручним був з максимально простою мовою, що навіть питань додаткових не виникало. Ще візу колись робив, і це було щось з прекрасного!
Ось нещодавно вони додали компонент «Exit this page» з величезною кількістю інформації, коли треба і не треба використовувати цю єдину кнопку, і ще й додатково в блог написали пост з детальнішим описом та проблемами, які вирішують.
Повертаючись до інпутів з type=number для номера телефона, в блозі детально описано, чому це рішення погане та альтернативні. Також це публікують в розділ з патернами та паралельно обговорюють рішення на гітхабі.
Хоч якісь рішення мені здаються дивними (наприклад, перший екран головної сторінки https://www.gov.uk на мобільному тепер займає більшу частину екрана, хоча після декількох ітерацій це сподобалось дизайн-команді), але ззовні все виглядає дуже гарно!
Навіть для vue якісь розробники зробили набір компонентів на основі британської системи.
Можливо, це і добре, що я не почав тоді компоненти робити (бо повного бачення не було, окрім частин інтерфейсу та прикладів), але сподіваюсь, що з часом все-таки до цього руки дійдуть. Мрію, що у нас з Дією колись щось дуже схоже на таке зʼявиться (і обовʼязково з блогом!), а щоб розбавити цю всю напівтехнічну тему – наступний пост буде про круасани!
Одне з моїх гілті плеже (окрім перегляду аналітики від Івана Яковини та Романа Світана) – дивитись та читати час від часу про всякі хаки продуктивності, хоч і трохи скептично ставлюсь до них. Ось нещодавно побачив черговий методпродуктивності – ✨декомпозицію задач на цілі та підзадачі✨.
Суть метода максимально проста – є якийсь проєкт або величезна задача, і його треба спочатку розбити на цілі (обовʼязково ті, які можна виміряти), а далі розбивати на конкретні задачі, які виконувати, хоча б по одній кожного дня.
Хоч це максимально очевидно виглядає (як і всі хаки по продуктивності, хе-хе), але це почало працювати та зсунуло мене з початкової точки якийсь час тому.
Наприклад, я зараз потрохи розробляю черговий застосунок для iOS, і з першого погляду весь проєкт виглядає досить складним, але розбиваючи його на фіксовані цілі та задачі, стає зрозумілішим весь масштаб та є поступове просування вперед кожного дня. У мене цей проєкт ділиться на маркетингові штуки, рісьорчі, не менш складний дизайн та ще складніше – реалізація та реліз тестової версії. У кожного намалювались свої задачі та приблизні дедлайни, тому якщо все піде по плану – десь на початку лютого або березня все повинно бути.
Хіпстери, які роблять всякі award-winning pen, теж напружилися та зробили свої аналогічні блокноти – фактично там є один листок з планами на весь квартал, далі на початку кожного тижня – цілі на 5 днів, і далі по листку з задачами на кожен день, що допомагає тримати дисципліну відносно задач без критичних дедлайнів. А для гейміфікації – оцінка тижня, рівня сатисфакції задачами та відмітка, де я працював – вдома, в кавʼярні чи в офісі. Ну і всьо, тому з кожного по $25!
